План-конспект заняття гуртка «Юні охоронці природи»,
осн.р., 1-й р.н.
(3-А клас, ЕЗОШ №4)
Керівник: Самойлова Вікторія Валеріївна
Тема:
Охорона рослин. Рідкісні рослини, та рослини, що зникають. Червона книга
України рослинний світ. Зелена книга України.
Мета:
Розширювати знання дітей про природу рідного краю, про вплив людини, її
поведінки на природу, дати уявлення про рослини з Червоної книги та Зеленої
книги України.
Завдання:
-
вихованці повинні знати основні відомості про природу рідного краю, рослинний
світ;
-
вихованці повинні розвивати пізнавальні інтереси учнів;
-
виховувати бережливе, господарське ставлення до природи, як до рідного дому,
бажання охороняти й примножувати її багатства і красу;
Обладнання:
-
екран,
мультимедійна презентація, видання Конституції України, Червоної книги України,
виставка творчих робіт «Буду я природі другом»;
Наочність:
- картки
для роботи у парі, тестові завдання;
Структура уроку:
I.
Організаційний
момент……………………………………………..…5 хв.
II.
Актуалізація опорних знань………………………………………...…5
хв.
III.
Мотивація навчально-пізнавальної
діяльності……………………….2 хв.
IV.
Вивчення нового
матеріалу…………………………………………..45 хв.
V.
Закріплення нового
матеріалу……………………………………… .15 хв.
VI.
Підведення підсумків
заняття………………………………………….3 хв.
I.
Організаційний
момент:
-
привітання;
-
перевірка готовності до заняття;
-
перевірка присутніх;
-
оголошення теми та мети заняття:
II.
Актуалізація
опорних знань (бесіда по запитанням):
Чому рослини потрібно охороняти?
Які рослини найбільше потребують охорони?
Діти, подивіться на ілюстрації які я вам
підготувала, подумайте про що ми будемо говорити сьогодні на нашому занятті?
III.
Мотивація
Не рвіть, не нищіть, не топчіть Ви
квіточку духмяну. Вона себе не захистить — Я їй на захист стану!
Людина – частина живої природи. Знищуючи
її, вона знищує себе. Вчені підрахували, що від 100000 до 1млн. видів тварин та
рослин зникли до 2000 року.
Щоб ці рослини продовжили жити на нашій
планеті Земля вчені розмістили їх на сторінках Червоної книги.
IV.
Вивчення
нового матеріалу
В 1948 році
вчені всього світу створили Міжнародний союз охорони природи. За його завданням
зоологи, ботаніки, екологи вивчали рідкісні або зникаючі види рослин і тварин,
які потребують негайної допомоги. Зібрану інформацію надрукували у вигляді
списків під назвою „Червона книга фактів”. Це і була перша Червона книга.
Чому книгу
назвали червоною?
Червоний колір –
сигнал небезпеки. Червона книга попереджає людей про те, що рослини і тварини
занесені на її сторінки в небезпеці, потребують їх допомоги.
В 1966 році була
видана Міжнародна Червона книга.
А в 1980 році –
видано Червону книгу України.
Червона книга
України - основний документ, в якому узагальнено матеріали про сучасний стан
рідкісних і таких, що знаходяться під загрозою зникнення, видів тварин і рослин,
на підставі якого розробляються наукові і практичні заходи, спрямовані на їх
охорону, відтворення і раціональне використання.
У цій книзі є
різні сторінки: чорні, червоні, жовті, білі, сірі, зелені.
Червоні сторінки
містять напевно зниклі види (вони не траплялися у природі протягом кількох
років, проте, можливо, збереглися у недоступних місцях).
Жовті сторінки
містять види, які перебувають під загрозою зникнення (кількість особин швидко
скорочується, подальше існування їх неможливе без здійснення спеціальних
охоронних заходів).
Білі сторінки –
списки рідкісних видів (не перебувають під прямою загрозою зникнення, але
трапляються в такій незначній кількості або на обмежених площах, що можуть
незабаром зникнути).
Сірі сторінки –
невизначені, маловідомі види (через обмежені відомості про них неможливо
оцінити їх сучасний стан).
Зелені сторінки
– містять поновлені види, ті, що раніше належали до зникаючих, але завдяки
вжитим заходам нині вважаються врятованими від зникнення.
Чорні сторінки –
зниклі види.
Рослини, що
занесені до Червоної книги України:
Лата́ття бі́ле - багаторічна
водяна трав'яниста рослина родини
лататтєвих. Листки довгочерешкові, цілокраї, плаваючі, серцеподібно-овальні до
30 см завдовжки. Квітки двостатеві, правильні, великі, до 16 см у діаметрі.
Пелюстки білі, трохи довші за чашолистки, до центру зменшуються і поступово
переходять у тичинки. Цвіте у червні - серпні. Плід - ягодоподібний, зелений,
багатонасінний, його поверхня вкрита рубцями. Достигає у серпні - вересні.
Росте в стоячих та з повільною течією водах. Цибулини білого латаття їстівні,
нагадують за смаком їстивний каштан. Рослина медоносна, запилюється переважно
нічними метеликами. Окремі екземпляри живуть до 22 років. Єдиний в Україні вид
цього роду, що росте в дикому стані, підлягає охороні, занесений до Червоної
книги.
Легенди про латаття біле
В Італії, поширена легенда про красуню Мелінду,
яку викрав болотяний цар - страховисько одружився з нею. Від того шлюбу і
народилося латаття біле, пелюстки якого нагадують колір обличчя Мелінди, а
тичинки - золоті коси красуні. Кожного року красуня Мелінда вкриває трясовину
квітами, нагадуючи своїй матері, що вона жива, вічно юна і царює над болотами.
Латаття біле у слов'ян
Латаття біле
слов'яни називали одолень-травою. Її породила сира земля з живою водою, тому що
однакова в неї сила на водяницю - нечисту силу у воді, і на поляницю - нечисту
силу в полі. Сподівалися, що обереже одолень-трава від різних бід і тому,
збираючись в далеку дорогу, брали її з собою і носили на шиї як амулет.
Старовинний травник сповіщає, що корінь цієї рослини допомагає при зубній
хворобі, а також використовують його у випадках, "коли треба чиєсь серце
присушити".
А ще називали
латаття русалчиним цвітом: в їх уяві білі квітки символізували холодну красу
прекрасних звабливих русалок, а гнучке, плямисте, змієподібне кореневище -
русалчин хвіст.
Колись один з
червневих тижнів у нас називали русалчиним. Існувало повір'я, що саме в ці дні
русалки із білосніжних лілей стають "простоволосими дівами" і водять
танки біля річок. А дівчата й хлопці не ходили тоді купатися поодинці, щоб
русалки не залоскотали. Наймарновірніші носили при собі стебла полину і
любистку - це повинно було відлякувати русалок.
Нарцис вузьколистий – багаторічна
трав'яниста рослина заввишки 20-40 сантиметрів. Пелюстки жовтувато-білі,
гофрований привіночок з червоним краєм. Розмножується насінням і цибулинами.
Цвіте у травні-червні, плодоносить у червні. Поширений на висотах 1000-2000
метрів над рівнем моря в Альпах, на Балканах, у Південних Карпатах,
Середземномор'ї. В Українських Карпатах — на Свидовецькому та Мармароському
масивах.
Нарцис вузьколистий
— рідкісний вид, охороняється, його занесено до Червоної книги України у 1980
році. Найвідомішим місцем в Україні, де він трапляється, є Долина нарцисів на
Хустщині. Долина нарцисів — єдине місце у світі, де нарциси ростуть у природі
на висоті 180 метрів над рівнем моря. Нарцисів існує приблизно 60 видів, 12
тисяч декоративних сортів. Всі види отруйні.
Лі́лія лісова́ — багаторічна цибулинна рослина, один з видів
роду Лілія родини лілійних. Рослина має жовту з черепитчасто розміщеними
лусками цибулину до 5 см завбільшки. Стебло несе сидячі лінійно - ланцетолисті,
чергові, або розміщені кільцями листки, загострені вгорі і звужені до основи.
Квіти у лілії великі, близько 3-4 см у діаметрі, зібрані у верхівкове розлоге
суцвіття-китицю. Забарвлення їх від жовтувато-білого до ясно-пурпурового.
Пелюстки всипані темними плямами і під час цвітіння загнуті назад, так що
тичинки і маточка зовсім відкриті. Форма квітки нагадує турецький тюрбан. Її
різкуватий запах нічним метеликам до вподоби. Вони на нього злітаються і
запилюють квіти лілії. У серпні на рослинах утворюються шестигранні
плоди-довгасті коробочки. В них — дрібне насіння, здатне поширюватись за
допомогою вітру.
Лілія лісова—
єдиний вид лілій, який росте в Україні в дикорослому стані. Українська народна
назва— сара́нка.
Зростає і в
лісах України — на Закарпатті, Буковині, Прикарпатті (зокрема, у
Прут-Дністровського межиріччі та на Опіллі), на Поліссі і в Лісостепу. Місцями
зростання лілій лісових є дубові, черешнево-дубові, грабові, букові,
дубово-букові, буково-яліцеві, ялинові ліси, поруби, узлісся, луки. Краще
почуває себе в умовах середньої освітленості, тому тяжіє до узлісь та галявин.
Про популярність рослини в Україні свідчить велика кількість народних назв:
«лісові дзвоники», «саранка», «царські кучері».
Останніми роками чисельність Лілії лісової
помітно зменшується. Це результат не лише зривання рослини на букети. Значної
шкоди завдає виду випасання в лісах худоби, витоптування під час відпочинку. В
народі значно перебільшуються лікарські властивості цієї рослини. Це призводить
до масового викопування цибулин.
Конвалія звичайна - трав'яниста
багаторічна рослина (10-35 см заввишки) з довгим розгалуженим, повзучим
кореневищем і пучками коренів. Квітконосне стебло голе, прямостояче, безлисте,
оточене при основі трьома-шістьма бурими піхвами. Листки прикореневі, звичайно
їх два, зрідка один або три, довгасто-овальні або еліптичні, великі (10-16 см
завдовжки, 4-6 см завширшки). Основа листка клиноподібна, у зовнішнього листка
вона переходить у довгу піхву, яка обволікає стебло і черешок внутрішнього
листка. Квітки зібрані на верхівці стебло в однобічну 6-10-квіткову китицю.
Квітконіжки при основі з коротким плівчастим приквітком. Квітки правильні, з
простою округло-дзвоникоподібною, білою, шестизубчастою оцвітиною (до 10 мм у
діаметрі). Тичинок шість, маточка одна, стовпчик один, зав'язь верхня. Плід -
малонасінна червона ягода.
Росте конвалія в мішаних і листяних лісах.
Тіньовитривала рослина. Цвіте в травні. Поширена майже по всій Україні, крім
півдня степу і високогір'я Карпат. Заготівля можлива у Львівській,
Івано-Франківській, Тернопільській, Закарпатській, Полтавській, Вінницькій,
Кіровоградській, Черкаській, Чернівецькій, Житомирській, Київській, Сумській,
на півночі Харківської та в інших областях. Часто утворює куртини і зарості.
Запаси сировини значні, проте у зв'язку a хижацькою заготівлею на букети
потребує охорони.
У науковій
медицині використовують квітки, листка і надземну частину конвалії . Лікарські
препарати з конвалії у вигляді настоянок трави, настоїв, корглікону, рекомендуються при серцевій недостатності,
кардіосклерозі, пороках та неврозах серця.
У народній
медицині конвалію застосовують при водянці, хворобах серця, епілепсії, хворобах
очей, від пропасниці, головного болю, паралічу, як заспокійливий, сечогінний
засіб, при безсонні. У медицині застосовують Квітки конвалії містять ефірну
олію (до 0,9 % ), яка дуже ціниться в парфумерії, з квіток готують есенцію, що
входить до складу найвищих сортів духів. Вся рослина конвалії отруйна.
Підсніжник білосніжний — багаторічна трав’яниста рослина, висотою
8-15 см, з однією звислою білою квіткою ( завдовжки 15-20 мм, завширшки-8 мм).
Молоді листочки згорнуті в трубочку. Рано навесні вони пробиваються через
ґрунт, оберігаючи квітку, яка міститься між ними. Згодом, коли квітка
відцвітає, листочки значно видовжуються. Цвіте у березні-квітні, а плодоносить
у травні-червні. Розмножується цибулиною (діаметр 1-2 см, яйцевидна з бурою
оболонкою) та насінням.
Найбільш поширений
в Україні європейсько-середземноморський
вид. В Україні поширений переважно на Правобережжі, трапляється в Карпатах та
Прикарпатті, на півдні Полісся, в Лісостепу. На Лівобережжі проходить східна
межа поширення цього виду. Зростає в листяних лісах, на галявинах та
чагарниках.
Основними причинами зменшення чисельності виду
є масове зривання на букети, викопування цибулин, рекреаційне навантаження. ІІ
категорія охорони у Червоній книзі України.
Зеле́на кни́га
Украї́ни
вперше у світі розроблена фахівцями України. На відміну від Червоної книги,
Зелена книга звертає увагу на охорону не окремих видів, а цілісних рослинних
угрупувань. У ній представлено 126 рідкісних й типових рослинних угруповань,
які потребують охорони.
Історія
Зелена книга
України є офіційним державним документом, в якому зведено відомості про
сучасний стан рідкісних, таких, що перебувають під загрозою зникнення, та
типових природних рослинних угруповань, які підлягають охороні.
Зелена книга є
основою для розроблення охоронних заходів щодо збереження, відтворення та
використання занесених до неї природних рослинних угруповань. Охорона цих
угруповань спрямовується на збереження їх ценотичної структури, популяцій
рідкісних видів рослин та умов місцезростання. Ідея створення Зеленої книги
започаткована в Україні й відображена в монографії «Зеленая книга Украинской
ССР: Редкие, исчезающие и типичные, нуждающиеся в охране растительные
сообщества». Це видання було присвячене опису сучасного стану рідкісних
рослинних угруповань та заходам щодо їх збереження і науково-обґрунтованого
відтворення.
Основні положення ведення Зеленої книги
України
базуються на принципах:
ü централізованого
управління;
ü координації дій;
ü пріоритетності
наукової ініціативи;
ü обов'язкового
інформування громадськості;
ü необхідності
обліку, кадастру та моніторингу рідкісних рослинних угруповань;
ü зацікавленості
та відповідальності землекористувачів;
ü відповідності
міжнародним вимогам.
Природоохоронні території існують в Україні. Природно-заповідний фонд
нашої держави становлять ділянки суходолу й водойм, призначені для збереження
природної різноманітності ландшафтів та організмів, які їх населяють.
Насамперед таку функцію виконують заповідники.
Заповідники - природоохоронні установи загальнодержавного значення, які створюють
з метою збереження у природному стані типових для даної місцевості або унікальних
угруповань. У них заборонені будь-які види господарської діяльності, полювання,
збирання грибів і плодів, туризм. На території України заповідники створені в
усіх природних зонах: мішаних лісів (Поліський, Рівненський), лісостеповій
(Канівський, Розточчя, «Медобори»), степовій (Чорноморський, Асканія-Нова,
Луганський, Український степовий, Дніпровсько-Орільський, «Дунайські плавні»,
«Єланецький степ»), у Гірському Криму (Кримський, Ялтинський гірсько-лісовий)
та на його південному узбережжі (Карадазький, Мис Мартьян), у Карпатах
(Карпатський, «Горгани»). Особливу категорію становлять біосферні заповідники
(Асканія-Нова, Карпатський, Чорноморський, «Дунайські плавні»), які мають
міжнародне значення. У них здійснюють міжнародні наукові та природоохоронні
програми.
Національні природні парки - природоохоронні
установи, покликані зберігати всі види організмів, які там мешкають. Але, на
відміну від заповідників, на їхній території може здійснюватися з дотриманням
заповідного режиму організований туризм, різні форми відпочинку в природних
умовах. В Україні існують такі національні природні парки, як Карпатський,
Шацький, Азово-Сиваський, Вижницький, «Синевір», «Подільські Товтри», «Святі
гори»
На їх території з дотриманням вимог
охорони довкілля може здійснюватись обмежена господарська діяльність.
З метою вивчення, збереження та
акліматизації рідкісних і типових видів як місцевої, так і світової флори
створюють ботанічні сади . Але головне призначення цих закладів - виконання
освітньо-виховної роботи, виховання у людей дбайливого ставлення до природи.
ЧИМ характеризується природоохоронне
законодавство України? Зрозуміло, що охорона рослин, грибів і тварин
неможлива без створення відповідної законодавчої бази. Закони регулюють усі
питання, пов'язані з охороною довкілля та природокористуванням. Насамперед слід
пригадати Основний Закон нашої держави - Конституцію України, на положеннях
якої розробляють усі інші закони. Питання охорони навколишнього природного
середовища і раціонального використання природних ресурсів регулюються положеннями
Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Закону
України «Про тваринний світ», Закону України «Про рослинний світ». Усі питання,
пов'язані зі створенням та діяльністю природоохоронних територій, регулює Закон
України «Про природно-заповідний фонд України».
В Україні охорона довкілля здійснюється
під керівництвом Міністерства охорони навколишнього природного середовища і
ядерної безпеки. Ця установа координує зусилля державних структур, наукових та
освітянських закладів, громадських організацій у галузі охорони природи.
V.
Закріплення
нового матеріалу
1) Що таке Червона книга України?
2) Які існують природоохоронні території?
3) Що таке Зелена книга України?
4) Які основні закони спрямовані на охорону
природи?
5) Що таке заказники?
6) З якою метою створена Зелена книга
України?
7) Що таке національні природні парки?
8) Що таке заповідники?
Підведемо підсумки і пограємо у гру «Вірно,
не вірно».
Якщо вислів вірний, ви плескаєте в долоньки, якщо ж
ні, то мовчите:
§ Червона
книга – це турбота про майбутнє.
§ Щастя,
коли живеш на асфальті, а не серед квітучих рослин.
§ Без
рослин Земля не збідніє.
§ Кожна
рослина – це довершений витвір природи.
§ Рослини
– це джерело натхнення для людей. Чим красивіша природа, тим талановитіші люди,
що там мешкають.
§ Рослини
- це окраса Землі.
§ Дарма,
що зів’яв букет – нарву ще.
§ Рослини
– це наші мовчазні й беззахисні друзі, про яких потрібно дбати.
Наше
заняття, на жаль, добігає кінця. Але вам належить виконати ще одне завдання.
Перед вами листочки, з пропозиціями, які ви повинні закінчити, і ми дізнаємося,
що нового ви дізналися, чого навчилися.
1)
Сьогодні я дізнався(а) .....
2)
Мені найбільше запам'яталося ...
3)
Краще за всіх працював(а) ...
4)
Я хотів би сказати «спасибі» ... (крім викладача)
VI.
Підведення
підсумків заняття
Пошатнулись дерева високі в
тіні.
Це ліс - відкриває стежину
мені.
А по краєві вересу пишний
вінок.
Розложив він свій цвіт, мов
весною бузок.
А там далі - два дуби: столітніх
ростуть.
Поміж ними тропину мурашки
зайдуть.
Сосни пишні своє розложили
гілля,
і стоять, наче в них: вже
давно забуття.
Лісового повітря вдихни
залюбки.
Будуть помисли свіжі і чисті
думки!
Пам’ятай ще з дитинства ці
дивні рядки:
ЗНАЙ ПРИРОДУ, ЛЮБИ ЇЇ І
БЕРЕЖИ!!!
Немає коментарів:
Дописати коментар