GurtOK: Плани-конспекти занять гуртка "Юні етнографи"

План-конспект заняття гуртка «Юні етнографи», осн.р., 2-й р.н. (6-А клас, ЕЗОШ №2)

Керівник: Самойлова Вікторія Валеріївна

Тема: Відображення в творах фольклору історичних подій, явищ суспільного життя, сімейних відносин і духовної діяльності людини.

Мета: З'ясувати роль художньої літератури як однієї з форм духовної діяльності людини; визначити функції літератури; розкрити роль фольклору в житті українського народу, повторити та узагальнити вивчене про багатство і розмаїття української народної творчості.

Завдання:

- вихованці повинні знати жанри народних оповідей;

- вихованці повинні розвивати навики самостійної роботи, культуру зв’язного мовлення, логічного мислення, спостереження, уміння гарно висловлювати власні думки;

- виховання любові до художньої літератури;

Обладнання:

- мультимедійне устаткування для демонстрації слайдів;

Наочність:

- книги з художньої літератури;

- портрети українських фольклористів;

Структура уроку:

I. Організаційний момент……………………………………………..…5 хв.

II. Актуалізація опорних знань………………………………………...…5 хв.

III. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності……………………….2 хв.

IV. Вивчення нового матеріалу…………………………………………..45 хв.

V. Закріплення нового матеріалу……………………………………… .15 хв.

VI. Підведення підсумків заняття………………………………………….3 хв.

I. Організаційний момент:

- привітання;

- перевірка готовності до заняття;

- перевірка присутніх;

- оголошення теми та мети заняття:

II. Актуалізація опорних знань (бесіда по запитанням):

Що таке художня література?

Яке місце займає література в житті нації?

Як розвивалася українська література?

Назвіть твори з вивчених у школі, котрі вам найбільше запам'яталися. Чим саме вони привернули вашу увагу?

Поясніть, у чому відмінність усної словесності від книжної літератури?

У чому, на вашу думку, виявляються зв'язки літератури і фольклору?

III. Мотивація

Окрім писемних джерел важливу інформацію про історію народу несуть і джерела усні. До них зараховуємо міфи, легенди та перекази, пісні та казки, прислів’я та приказки. Усні джерела передають інформацію від покоління до покоління, із уст в уста. Вони виникли задовго до появи писемності, зберігалися у пам’яті народу і пізніше були зафіксовані у писемних пам’ятках.

IV. Вивчення нового матеріалу

Народна творчість — це той ґрунт, на якому виростають і література, і театр, і музика, і образотворче мистецтво — і без якого вони засохли б.

М. Рильський

Це народна історія, жива, яскрава, сповнена барв, істини, історія, яка розкриває все життя народу.

М. Гоголь

Усна творчість нашого народу являє собою невичерпне джерело духовного багатства, величезну культурну і літературну скарбницю української мови. На мій погляд – це надзвичайне надбання, без якого неможливо уявити собі становлення і повноцінний розвиток сучасної літератури. І якби у когось з’явилися сумніви щодо самобутності української культури, найкращою відповіддю стала б творчість нашого народу.

Ще наші пращури, коли створювали прислів’я та приказки, прагнули відобразити в них всю накопичену мудрість і передати її у такому вигляді майбутнім поколінням. У давнину люди жили в повній гармонії з природою, тому вони влаштовували свята і складали пісні, проводжаючи або зустрічаючи будь-яку пору року. Наприклад, чекаючи приходу весни, дівчата збиралися за селом на вигоні, і співами та танцями намагалися привернути увагу і прискорити прихід весни.

У народному фольклорі були присутні і релігійні мотиви, адже в давнину майже усі наші предки були віруючими. Для них існувало багато великих свят, про які теж складалися пісні, приказки і прислів’я. Одним з таких свят було, та й залишається по нині Різдво Христове. На це свято молодь ходила по хатам сусідів та родичів і співала їм колядки. Така традиція існує й досі, але сьогодні свято Різдва відзначається частіше в селах, а ось у великих містах колядки майже не співають.

Незважаючи на те, що більшість людей у давнину були малоосвіченими, не мали змогу навчатися і ходити в театри, усі вони прагнули до поширення своїх знань, до підвищення культурного рівня і розвитку духовності. Підтвердженням тому теж може бути український фольклор, який у певний час доповнили ще і загадки. Це був гарний засіб інтелектуального розвитку людини.

Український народ по праву вважається одним із найбільш співучих у світі. Мабуть тому в українській народній творчості дуже багато різноманітних ліричних пісень. Для кожного свята, про кожну визначну подію і про кожну видатну людину складено багато пісень. Були пісні про любов і про роботу, про щастя і важку долю, пісні козацькі і пісні обрядові. Без цих пісень неможливо уявити український фольклор, без них неможливо уявити життя українського народу.

У широкому розумінні фольклор – це творчість, характерна для початкового етапу становлення української літератури, її найцінніша невід’ємна частина. У фольклорі відображено багато видатних історичних подій, відношення до них народу. І якщо ми втратимо минуле, відображене в піснях і інших народних творах, ми назавжди втратимо зв’язок з нашими предками і відмовимося від майбутнього.

Народна мудрість, яка накопичувалася століттями, може допомогти нам уникнути багатьох проблем у майбутньому. Якби ми більше цікавилися народною творчістю, ми б мали змогу розширити свій світогляд і підняти свою духовність на більш високий рівень. Зацікавленість людей усною народною творчістю, її мудрістю і красою, сприяє зростанню рівня національної самосвідомості, якого зараз нам, на жаль, дуже не вистачає.

Чи не найвідомішими і найпопулярнішими з українських народних пісень є пісні родинно-побутові, що відображають почуття, переживання, думки людини, пов'язані з її особистим життям, подіями в сім'ї, родинними стосунками. За тематикою вони поділяються на три групи: пісні про кохання; пісні про сімейне життя (родинні стосунки), пісні про трагічні сімейні обставини (вдовині, сирітські і т.п.).

Є ще одна група пісень, які всі родинно-побутові проблеми висвітлюють гумористично, — це жартівливі пісні. У таких піснях з гумором згадуються залицяння хлопця до дівчини, залицяння самих дівчат до хлопців тощо. У них маємо химерні ситуації, вигадливі "сюжети", неправдоподібні сполуки. Відомими жартівливими піснями є "Із сиром пироги...", "Дівка в сінях стояла...", "Кину кужіль на полицю...", "Послала мене мати...", "Бодай ся когут знудив..." та чимало інших.

Пісні про сімейне життя охоплюють родинні стосунки, сімейні конфлікти, побут тощо.

Найпоширеніша тема — нелегка жіноча доля. Недоброзичливе ставлення свекрухи, жорстокість чоловіка, його пияцтво — проблеми, що постають перед дівчиною, яка виходить заміж. І. Франко називав такі пісні "жіночими невольничими псалмами".

Пісні про трагічні сімейні обставини пов'язані з втратою членів сім'ї. Це насамперед сирітські пісні, у яких український народ оплакував нелегку долю сироти:

Та немає гірш нікому,

Як тій сиротині,

Що ніхто не пригорне

При лихій годині.

У цих піснях часто постає образ билини в полі, яку вітер ламає; тоненької очеретини, що гнеться від життєвої бурі. Пестливі слова "матусенька", "батенько", "горенько" вживається з метою викликати у слухачів співчуття. Такою ж образною структурою характеризуються і вдовині пісні, в яких змальовується важка доля жінки, що залишилася без чоловіка.

Центральне місце в українській народній поезії займають пісні про кохання. Вони відображають людські почуття — від ніжної прихильності до ненависті, відтворюють ставлення до закоханих, їхніх батьків та інших людей. У цих піснях постає кохання — вірне чи зрадливе, взаємне чи нерозділене, щасливе чи нещасне.

Для пісень про кохання характерні:

• романтичний характер зображення дійсності, якому властиві ідеалізація почуттів ліричного героя (наприклад, закохана дівчина ні про що більш не думає, крім свого коханого, — не їсть, не спить, чекаючи на побачення з ним):

А я візьму кріслечко,

Сяду край віконця.

Я ще й очі не зімкнула,

А вже сходить сонце.

• гіперболізація духовних драм (утрата коханої сприймається як кінець життя):

Ой не хочу, дівчинонько,

На твій посаг дивитись.

Краще піду в синє море,

В бистру річку топитись.

• сентиментальність — надмірна чутливість героїв (вони плачуть, зітхають під час побачень, козак ридає, коли втрачає дівчину):

Гиля, гиля, сиві гуси.

Гиля, гиля, до води.

Посватали дівчиноньку —

Плаче козак молодий.

Пісням про кохання притаманна традиційна символіка. Найпоширеніші символи:

• пара голубів — закохані:

Коло млина, коло броду

Два голуби пили воду.

• зірка — дівчина, місяць — хлопець:

Котилася зоря з неба

Та й упала додолу.

"Та й хто мене, молоду дівчину,

Проведе додому?"

• зозуля — дівчина, сокіл — хлопець:

Кувала зозуля в стодолі на розі,

Заплакала дівчинонька

В батька на порозі:

"Козаче-соколе, візьми мене з собою

На Вкраїну далеку".

• хміль — символ невірного хлопця:

Ой хмелю мій, хмелю,

Хмелю зелененький,

Де ж ти, хмелю, зиму зимував,

Що й не розвивався?

V. Закріплення нового матеріалу

1. На вашу думку, з якою метою потрібно вивчати фольклор?

2. З якими фольклорними творами ви познайомились у школі?

3. Як фольклор сприяє пізнанню ментальності народу?

4. Дитячі пісні, дражнилки, лічилки, мирилки можна вважати творами фольклору?

Раз, два, три, чотири, п’ять

Вийшов зайчик погулять.

Як нам бути, що зробити?

Триба зайчика зловити.

Будем знову рахувать:

Раз, два, три, чотири, п’ять.

Ванька-встанька требуха

З’їв корову і бика.

Сім сот поросят,

Самі ніжки висять.

Мир – миром,

Пироги з сиром,

Вареники в маслі –

Будем жить прекрасно.

Наведіть ваші приклади.

VI. Підведення підсумків заняття

Дякую, діти. Сьогодні ми спілкувалися на тему українського фольклору, на цю тему можна спілкуватися не одне заняття. На занятті приділили увагу такій усній народній творчості, як пісні. Дізнались, що автор хотів сказати тими чи іншими словами, дізналися значення цих слів. З’ясували, що дитячі забавні мірилки, дражнилки і т. д. теж являються творами фольклору. Хочу дати вам невеличке завдання додому: знайдіть невідомі нам скоромовки та зачитайте на наступному занятті. Дякую за увагу.

План-конспект заняття гуртка «Юні етнографи»,

осн.р., 1-й р.н. (5-А клас, ЕЗОШ №2)

Керівник: Самойлова Вікторія Валеріївна

Тема: Кошторис експедиції. Структура письмового звіту про експедицію. Схеми проходження, фотографії.

Мета: Підготувати вихованців до здійснення одноденного та багатоденного експедиції. Оформлення звітної документації, використання інформації, навичок, фотографій здобутих під час експедиції у звіті.

Завдання:

- вихованці повинні знати важливі аспекти у підготовці до експедиції;

- вихованці повинні вміти розробляти кошторис експедиції;

- вихованці повинні знати з чого складається письмовий звіт експедиції;

Обладнання:

- мультимедійне устаткування для демонстрації слайдів;

Наочність:

- фотографії з екпедицій попередників;

- матеріал із інтернету;

Структура заняття:

I. Організаційний момент……………………………………………………5 хв.

II. Актуалізація опорних знань………………………………………………5 хв.

III. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності…………………………..2 хв.

IV. Вивчення нового матеріалу………………………………………………40 хв.

V. Закріплення нового матеріалу…………………………………………..20 хв.

VI. Підведення підсумків заняття………………………………………….….3 хв.

I. Організаційний момент:

- привітання;

- перевірка готовності до заняття;

- перевірка присутніх;

- оголошення теми та мети заняття:

Сьогодні ми з вами розглянемо теоретичний мінімум, який необхідно знати перед тим, як відправитись у експедицію, а саме: розглянемо основні статті витрат для складання кошторису експедиції, схеми проходження ділянок різної складності, розробимо приблизний план звітної документації.

II. Актуалізація опорних знань (бесіда по запитанням):

Згадайте, будь ласка, чи часто ви ходили у мандрівки або їздили в екскурсії зі своїм класом?

Які місця Запорізької області ви відвідували?

Чи часто на вашому шляху зустрічалися важкі ділянки переходу?

Як ви планували свої витрати?

Як ви вважаєте, чи обов’язково людині планувати свою мандрівку?

III. Мотивація

Отже, розглянемо типові схеми проходження та приблизні статті розходів, що знадобляться нам для нашої майбутньої екскурсії.

IV. Вивчення нового матеріалу

1. Кошторис експедиції.

Кошторис експедиції – обов’язковий документ багатоденної подорожі, у витратній частині якого вказується вартість проїзду до району подорожі та зворотно. В кошторисі також передбачаються витрати на проїзд у міському транспорті, культурно-господарські витрати, витрати на харчування.

Харчування в поході повинно бути оптимальним, калорійним, включати у відповідному співвідношенні білки, жири, вуглеводи та вітаміни. Під час експедиції можна поповнювати продукти шляхом збору дикоростучих їстівних рослин, шляхом полювання та рибальства.

Не останню роль відіграє медичне забезпечення в експедиції. Санітар групи повинен мати аптечку, яка містить все необхідне для надання першої до лікарняної допомоги. Учасники експедиції повинні вміти провести штучне дихання, зупинити кровотечу джгутом, організувати транспортування потерпілого на короткі та далекі відстані, обробляти рани та накладати пов’язки.

Найважливіше завдання експедиції – безпека його проведення, щоб всі учасники експедиції пройшли маршрут без усяких пригод та нещасних випадків і отримали заряд бадьорості, доброго настрою та бажання і надалі займатися туризмом.

Обов’язковою умовою при організації експедиції є проведення інструктажу з техніки безпеки та підписи учасників експедиції в спеціальному журналі.

Підведення підсумків.

Після завершення експедиції основними документами для групи є фінансовий та письмовий звіти.

2. Структура письмового звіту.

Процес роботи над звітом – це клопітлива колективна робота, яка вимагає спостережливості, виховує бережливе ставлення до отриманого практичного досвіду освоєння району подорожі, вчить цінувати всі спостереження та матеріали зібрані під час подорожі.

Письмовий звіт складається із наступних розділів:

• титульний аркуш;

• анотація;

• зміст;

• довідкові відомості про подорож;

• відомості про район подорожі;

• технічний опис маршруту та графік руху;

• картографічні матеріали;

• фотографії;

• опис краєзнавчої роботи на маршруті;

• додатки;

• підсумки, висновки, рекомендації;

• маршрутні документи;

• список літератури та джерел інформації.

Титульний аркуш. Письмовий звіт відкривається титульним аркушем, в верхній частині якого вказується повна назва організації, що проводила подорож; в центрі великим шрифтом пишуть назву, вказують вид туризму, категорію (ступінь) складності, географічний район, термін проведення; ще нижче - номер маршрутної книжки, прізвище, ім’я та по батькові керівника та його заступника, їх адреси; рішення МКК, яка затвердила подорож і яка розглядала звіт про неї, зараховану категорію складності та дату розглядання звіту. Всі ці відомості затверджують на титульній сторінці підписом голови МКК і її штампом.

Анотація. В анотації в стислій формі обґрунтовують вибір району подорожі, викладають її головну мету та ідею; перераховують цікаві етапи маршруту, екскурсійні об’єкти і т. д. Анотація служить своєрідною рекламою пройденого маршруту. Обсяг анотації не повинен перевищувати 0,5 сторінки друкованого тексту.

В кінці розділу дається список основних учасників роботи над звітом: редактора, авторів розділів, малюнків, фотографій, картографів.

Зміст. У змісті вказують назви всіх розділів, підрозділів та елементів звіту, номер сторінки, з якої починається розділ.

Довідкові відомості про подорож. Розділ містить відомості про:

• нитку маршруту, перелік окремих його етапів з різними способами руху (для комбінованих походів);

• довжину маршруту (активна частина, переїзди) в кілометрах;

• тривалість подорожі у днях (активна частина, днювання);

• аварійні варіанти виходу з маршруту;

• зміни маршруту та причини, що їх викликали;

• запасний варіант маршруту;

• список групи, де вказується прізвище, ім’я та по батькові, рік народження, туристичний досвід, місце роботи, навчання кожного учасника та керівників;

• назву та шрифт МКК, що дала позитивний висновок про проведення експедиції.

Якщо подорож завершує навчальний процес або носить експедиційний характер, вказується програмою якого семінару він передбачений або завдання, яке видане експедиції.

Відомості про район подорожі. Розділ повинен бути стислим (до 5 сторінок) і відповідати на запитання: які особливості району подорожі визначають тактичні і технічні рішення при підготовці та проведенні подорожі. У ньому викладаються:

• загально географічна характеристика району – адміністративне положення, опис природних особливостей району (рельєф, гідрографія, клімат, флора, фауна), дані про населенні пункти та транспортне сполучення між ними, відомості про місцеві визначні пам’ятки;

• туристська характеристика району – освоєнність, спортивність, можливість автономного проведення експедиції, поповнення продуктами харчування, пунктами медичної допомоги, контрольно-рятувальні служби, час роботи відділень зв’язку, розклад руху транспортних засобів. Для водних походів – загальна характеристика річки (довжина, площа басейну, характер живлення, коливання рівня води тощо). Для спелеопоходів – відомості з гідрогеології району та печер;

• пізнавальна цінність – екскурсійні і краєзнавчі об’єкти, пам’ятники історії і культури, природні пам’ятники.

Графік руху та технічний опис маршруту – це головна частина звіту. Спочатку у вигляді таблиці дається графік руху групи. Таблиця включає наступні розділи: день подорожі; дата; ділянка маршруту за день; протяжність; чистий ходовий час (в годинах і хвилинах без часу витраченого на привали і зупинки в дорозі); характер шляху, назва природних перешкод, небезпечні ділянки; метеорологічні умови; примітку (екскурсійні об’єкти, характеристика місць для ночівлі і т. д.).

Далі дається технічний опис маршруту в текстовій (або табличній) формі, як правило не більше 2-х друкованих сторінок на кожний день подорожі. У ньому дається технічна характеристика маршруту:

В описі вказують напрямок руху, орієнтири, характеристика шляху та природних перешкод, способи їх проходження, заходи забезпечення безпеки; дають рекомендації щодо вибору місць ночівлі, приводять дані про наявність палива, питної води, можливості поповнення продуктів і використання місцевого транспорту в екстремальних ситуаціях, наявності стежок, доріг, переправ через ріки, пунктів зв’язку та медичної допомоги. Цей розділ вимагає супроводження текстового матеріалу ілюстраціями – фотографіями, малюнками, топографічними схемами цікавих об’єктів, складних для проходження ділянок, підходів до перевалів, місць ночівлі.

Особлива увага повинна бути приділена описові загальних заходів безпеки на маршруті, організації страховки, дій в екстремальних ситуаціях, а також способам орієнтування на маршруті в умовах обмеженої видимості.

Картографічні матеріали. До звіту додається оглядова та робоча карти району подорожі. Карта в разі необхідності доповнюється ескізами (схемами) найбільш складних ділянок маршруту із зазначенням способів їх подолання обо обходу та необхідних орієнтирів. Для походів з великими перепадами висоти, а також для водних та спелеопоходів складаються профілі маршрутів. Педагог демонструє профілі маршрутів різних походів.

До звітів про водні походи додаються лоції сплаву з вказаними перешкодами та орієнтирами, схеми перешкод з нанесеними місцями їх подолання та місця швартови.

До звітів про спелеопоходи додаються топографічні матеріали про печери.

На ескізах (схемах) вказуються місця та напрямки фотографування, номери фотографій.

Для оглядової карти району подорожі можна використати будь-яку карту масштабу не дрібнішого 1:1 000 000. На ній вказується початкова і кінцева точка маршруту, виділяється район маршруту. За необхідністю вказується під’їзд на маршрут та від’їзд з нього. Робоча карта – це картографічний матеріал, яким користувалася група на маршруті, де відображається топографічна ситуація на місцевості, умовні знаки, маршрут групи, аварійні і запасні варіанти маршруту, місця ночівель і дньовок, дати проходження, точки фотозйомок, екскурсійні та інші туристичні об’єкти. Масштаб карти - не дрібніший 1:200 000.

Фотографії. Фотознімки є важливою частиною опису туристських маршрутів. Вони повинні відображати найбільш характерні природні перешкоди, елементи орієнтування та дії групи у різних природних умовах.

Для об’єктивної оцінки складності тієї чи іншої ділянки, визначення шляхів її проходження, фотографічні зображення перевалів, бродів, порогів і т. д. Подають з нанесенням маршруту групи. На фотографіях рекомендується вказувати назви перевалів, вершин, річок, порогів, печер, міcця ночівель, головних орієнтирів, турів, швидкість течії тощо.

Суцільною лінією (червона або чорна) наносять напрямок руху групи, стрілкою (синьою) напрямок течії річки або струмка. Пунктиром вказується рекомендована лінія проходження маршруту з показом напрямку руху, місць ночівель, головних орієнтирів.

Фотографії повинні мати підписи назв об’єктів зйомки, нумерацію. Підписи на фотографіях повинні містити пояснення, а не бути абстрактними.

У звіті фотографії рекомендується розміщувати в хронологічній послідовності в місцях, де на них є посилання в тексті.

Краєзнавча робота на маршруті. У розділі містяться:

• Для спортивних туристичних походів: матеріали з краєзнавчої теми, яку вибрала група; обґрунтування вибору теми; завдання від зацікавлених організацій (якщо таке завдання є); опис організації роботи на маршруті; опис методики проведення спостережень (досліджень); конкретні матеріали з додатком ілюстративного матеріалу (малюнків, фотографій, схем, описання колекцій, діаграм тощо).

• Для туристсько-краєзнавчих експедицій: матеріали про краєзнавчі дослідження профільних туристсько-краєзнавчих експедицій з активним способом пересування, які оформляються за рекомендованою схемою досліджень з відповідного виду краєзнавства, а в разі її відсутності – в довільній формі, що докладно розкриває тему пошуку.

Додатки. Цей розділ містить: список групового та індивідуального спорядження; склад медичної аптечки; список продуктів; кошторис витрат на подорож; розклад руху транспорту, час роботи відділень зв’язку, розміщення медичних закладів тощо.

Підсумки, висновки, рекомендації. В розділі наголошується на характерні особливості даного району, маршруту подорожі, даються рекомендації, як цей маршрут можна пройти легше, цікавіше, безпечніше.

Розділ завершується коротким підсумком роботи виконаної на маршруті.

Список літератури. Перелічуються всі джерела інформації, що використовувалися при підготовці до подорожі та під час написання звіту.

Маршрутні документи. Одночасно з усним та письмовим звітом подаються:

маршрутна книжка (маршрутний лист) з відмітками про проходження маршруту; записки, зняті з перевалів або ін. ключових пунктів маршруту; поштові квитанції, що підтверджують своєчасне відправлення телеграм з контрольних пунктів та повідомлень у контрольно-рятувальні загони; інші документи, що підтверджують проходження запланованого маршруту та виконаних краєзнавчих досліджень.

Записки з перевалів та поштові квитанції вклеюються до маршрутної книжки, а сама книжка вкладається в конверт, який наклеюється на внутрішній стороні верхньої обкладинки звіту.

Розподіл обов’язків між членами групи щодо підготовки окремих розділів звіту. Для успішного написання звіту необхідно щоб над його складанням працювали всі учасники подорожі. Головними є не тільки чіткий розподіл обов’язків в групі та знання кожним учасником прямих похідних обов’язків, а і знання функцій в складанні звіту, вміння їх виконувати. Посади в групі час походів, подорожей - командир, старший краєзнавець, старший провідник, завгосп, казначей, фотограф і т.д. , крім них повинен бути вибраний редактор звіту, який повинен заздалегідь підготувати план-проспект звіту, розподілити теми, збирати під час експедиції від усіх учасників матеріали, потім відредагувати їх та забезпечити остаточне оформлення звіту.

Один з найважливіших розділів звіту – технічний опис маршруту – забезпечує старший провідник групи. Проте всі учасники подорожі по черзі роблять технічний опис окремих ділянок маршруту, ведуть протокол (хронометраж) руху, але контролює їх та надає допомогу їм старший провідник.

Топограф групи разом з своїми помічниками забезпечує весь картографічний матеріал звіту.

Казначей не тільки приводить затверджений кошторис подорожі, а і дає аналіз витрат в дорозі, рекомендації щодо планування витрат, збирає відомості про надання послуг, які можуть бути потрібні іншим туристам.

Завгоспи по продуктах та спорядженню теж не тільки механічно переписують списки продуктів та спорядження, а і готують свої висновки та рекомендації по цій частині.

Фотографи забезпечують якісні фотоілюстрації маршруту – його характерних та складних ділянок.

Санітар повинен проаналізувати санітарно-гігієнічні умови на маршруті: наявність чистих джерел води, забруднення стоянок, обстановку щодо кровососних комах, дати дані про медичні пункти на маршруті.

Кожний турист групи повинен мати і другий – краєзнавчий або експедиційний обов’язок. В групі повинні бути спеціалісти: біолог, історик, геолог, географ, фольклорист, метеоролог і т. д. В період підготовки до подорожі кожний з них по своїй краєзнавчій посаді повинен не тільки ознайомитися з відповідними матеріалами, а і зробити заготовки для майбутнього звіту. Працюючи з різноманітною літературою і картами, відвідуючи музеї, зустрічаючись з людьми, які побували в цих місцях, кожний учасник по своєму розділу готує довідкові матеріали для звіту.

Написання звітів це колективна клопітлива справа усіх учасників походів. Збір матеріалу для звіту потрібно розпочинати ще в період підготовки до подорожі, а далі продовжувати планомірно збирати його під час самої мандрівки.

V. Закріплення нового матеріалу. ₁

₂

₃

₄

⁴А

Я приготувала для вас кросворд для підведення підсумків нашого заняття.

По-вертикалі:

1. У цьому пункті вказують назви всіх розділів, підрозділів та елементів звіту, номер сторінки, з якої починається розділ.

2. Цей учасник групи разом з своїми помічниками забезпечує весь картографічний матеріал звіту.

3. Ці матеріали являють собою важливу частину опису туристських маршрутів. Вони повинні відображати найбільш характерні природні перешкоди, елементи орієнтування та дії групи у різних природних умовах.

4. Попередньо спланована туристами або суб'єктом туристичної діяльності подорож, що може охоплювати один чи декілька туристських шляхів і характеризується визначеним порядком пересування туристів через певні географічні пункти.

По-горизонталі:

1. Цим аркушем розпочинають письмовий звіт.

2. Документ, у якому фіксуються всі розрахунки грошових внесків учасників та кошти, витрачені на експедиція.

3. Переміщення якоюсь певною територією з метою її вивчення, а також із загальноосвітньою, пізнавальною, спортивною цілями.

4. У цьому пункті в стислій формі обґрунтовують вибір району подорожі, викладають її головну мету та ідею; перераховують цікаві етапи маршруту, екскурсійні об’єкти і т. д.

Пропоную вам задіяти свою уяву і розгадати ребуси:

I. Підведення підсумків заняття

Ви добре попрацювали сьогодні. Прослухали та зробили закріплення нового матеріалу. Дізналися о необхідних аспектах у підготовці екскурсії та як необхідно робити звіт по її проходженню. На наступному занятті ми будемо набувати навички туристського орієнтування.

Пропоную вам у нашу першу експедицію відправитись до Василівського історико-архітектурного музею-заповіднику «Садиба Попова».

Плани-конспекти занять гуртка "Юні етнографи"

Немає коментарів:

Дописати коментар