«Формування здорового способу життя дітей та підлітків у позашкільному закладі»
1. Визначення поняття “здоров'я” людини, його компоненти та передумови.
"Здоров’я - це стан повного фізичного,
духовного і соціального благополуччя,
а не лише відсутність хвороб
або фізичних вад".
Преамбула Статуту ВООЗ (1948 р.)
Поняття здоров’я. Виявлена обмеженість суто медичного підходу, що визначає здоров’я як відсутність хвороби. За сучасними уявленнями здоров’я розглядають не як суто медичну, а як комплексну проблему, складний феномен глобального значення. Тобто здоров’я визначається як філософська, соціальна, економічна, біологічна, медична категорії, як об’єкт споживання, вкладу капіталу, індивідуальна і суспільна цінність, явище системного характеру, динамічне, постійно взаємодіюче з оточуючим середовищем. Стан власне системи охорони здоров’я обумовлює в середньому лише близько 10% всього комплексу впливів. Решта 90% припадає на екологію (близько 20%), спадковість (близько 20%), і найбільше - на умови і спосіб життя (близько 50%).
Існує визначення здоров’я як стан оптимальної життєдіяльності людини. В науковій роботі аналізується понад 200 визначень поняття “здоров’я”. Дискусія щодо визначення поняття здоров’я ще триває, але важливим є визнання того, що здоров’я людини не зводиться до фізичного стану, а передбачає психоемоційну врівноваженість, духовне та соціальне здоров’я.
Поняття сфер або складових здоров’я. Світова наука розробила цілісний погляд на здоров’я як феномен, що інтегрує принаймні чотири його сфери або складові - фізичну, психічну (розумову), соціальну (суспільну) і духовну. Всі ці складові невід’ємні одна від одної, вони тісно взаємопов’язані і саме разом, у сукупності визначають стан здоров’я людини. Для зручності вивчення, полегшення методології дослідження феномена здоров’я наука диференціює поняття фізичного, психічного, соціального і духовного здоров’я. Цей принцип диференціації був закладений у групування індикаторів опитування з урахуванням змісту кожної сфери.
До сфери фізичного здоров’я включають такі чинники, як індивідуальні особливості анатомічної будови тіла, перебігу фізіологічних функцій організму в різних умовах спокою, руху, довкілля, генетичної спадщини, рівня фізичного розвитку органів і систем організму.
До сфери психічного здоров’я відносять індивідуальні особливості психічних процесів і властивостей людини, наприклад збудженість, емоційність, чутливість. Психічне життя індивіда складається з потреб, інтересів, мотивів, стимулів, установок, цілей, уяв, почуттів тощо. Психічне здоров’я пов’язано з особливостями мислення, характеру, здібностей. Всі ці складові і чинники обумовлюють особливості індивідуальних реакцій на однакові життєві ситуації, вірогідність стресів, афектів.
Духовне здоров’я залежить від духовного світу особистості, зокрема складових духовної культури людства - освіти, науки, мистецтва, релігії, моралі, етики. Свідомість людини, її ментальність, життєва самоідентифікація, ставлення до сенсу життя, оцінка реалізації власних здібностей і можливостей у контексті власних ідеалів і світогляду - все це обумовлює стан духовного здоров’я індивіда.
Соціальне здоров’я пов’язано з економічними чинниками, стосунками індивіда із структурними одиницями соціуму – сім’єю, організаціями, з якими створюються соціальні зв’язки, праця, відпочинок, побут, соціальний захист, охорона здоров’я, безпека існування тощо. Впливають міжетнічні стосунки, вагомість різниці у прибутках різних соціальних прошарків суспільства, рівень матеріального виробництва, техніки і технологій, їх суперечливий вплив на здоров’я взагалі. Ці чинники і складові створюють відчуття соціальної захищеності (або незахищеності), що суттєво позначається на здоров’ї людини. У загальному вигляді соціальне здоров’я детерміноване характером і рівнем розвитку головних сфер суспільного життя в певному середовищі - економічної, політичної, соціальної, духовної.
Зрозуміло, що у реальному житті всі чотири складових - соціальна, духовна, фізична, психічна, і діють одночасно і їх інтегрований вплив визначає стан здоров’я людини як цілісного складного феномена.
Поняття передумов здоров’я. До основних передумов здоров’я зараховують вісім чинників: мир, дах над головою, соціальна справедливість, освіта, харчування, прибуток, стабільна екосистема, сталі ресурси. Ті з передумов, наявність (відсутність, недостатність) яких у цілому або частково можливо було визначити засобами опитування, відбивають відповідні індикатори.
Мир. Поняття миру розуміється ширше, ніж відсутність стану війни в державі. Очевидно, що відсутність мирних стосунків в сім’ї, конфлікти з ближнім оточенням, на роботі, де працює людина, наявність конфліктів в громаді або поміж громадами (міжетнічних, міжконфесійних) суттєво зашкоджують усім складовим здоров’я - фізичній, психічній, духовній, соціальній.
Дах над головою. Поняття даху над головою дещо більше, ніж наявність будь-якої домівки. Потрібен певний рівень побутових умов, сталість майнових правовідносин, наявність інших чинників, що створюють відчуття впевненості у майбутньому щодо захисту власного майна від можливих негараздів природного або суспільного походження. Важливим є рівень розвитку соціальних інституцій, дія яких забезпечує відчуття захищеності особистості та її майна (правопорядку, аварій, надзвичайних ситуацій тощо).
Соціальна справедливість, рівність, неупередженість. Наявність цих передумов здоров’я гарантує всім громадянам однакові можливості доступу до послуг соціальних інституцій, рівні громадянські, майнові, соціальні права, неможливість обмежень законних прав і інтересів людини з боку будь-яких сильних або владних структур. Наявність цих передумов створює у людини відчуття захищеності і впевненості в майбутньому, а також надає рівні (в межах чинного законодавства) потенційні можливості в реалізації потреб і здібностей, набуття гідного соціального статусу незалежно від расових, національних, релігійних, майнових, статевих, вікових визначників. І незалежно від ступеня використання цих можливостей конкретними особистостями, сам факт їх наявності у суспільстві справляє позитивний вплив на стан індивідуального і громадського здоров’я.
Освіта. Рівень здоров’я, як правило, безпосередньо пов’язаний з рівнем освіти. Чим вище середній рівень освіти в певному соціальному середовищі, тим кращі узагальнені показники здоров’я воно демонструє. Природно, що піклування про власне і громадське здоров’я неможливо без знання того, чому це необхідно і як це робити. Притому доцільно розуміти поняття освіти в даному контексті не тільки як освіту суто валеологічну, а значно ширше - як загальну освіту в цілому. Чим ширше знання основних природничих, наукових, філософських, гуманітарних положень, тим більше можливостей створювати у суспільстві системне уявлення про проблему здоров’я взагалі. Крім того, поняття освіти потрібно розуміти комплексно: і як надання інформації, і як навчання методам, прийомам і навичкам здорового способу життя, і як виховання в дусі безумовного пріоритету цінностей індивідуального і громадського здоров’я в усіх його проявах, сферах, рівнях.
Харчування. Це поняття розглядається не тільки утилітарно, як засіб ліквідації почуття голоду або мінімальної підтримки життєдіяльності організму. Воно включає забезпечення широким верствам населення доступу до споживання якісної питної води, необхідної кількості вітамінів, мікроелементів, протеїнів, жирів, вуглеводів, продуктів підвищеної біологічної цінності, фітопродуктів, спеціальних продуктів і харчових добавок тощо, що поліпшує стан здоров’я і протидіє природному процесу старіння.
Прибуток. Передбачається наявність фінансових можливостей для забезпечення не тільки мінімальних потреб існування, а й для створення в суспільстві послуг і товарів, необхідних для здорового способу життя, забезпечення спроможностей їх споживання.
Стабільна екосистема. Мається на увазі не тільки стабілізація нормальних екологічних умов там, де вони ще не зазнали шкоди від попередньої виробничої діяльності, а й відновлення пошкоджених екологічних утворень з метою запобігання подальшому порушенню екобалансу планети. Лише активна реституційна діяльність може забезпечити у майбутньому стабільність планетарної екосистеми з оптимальними фізико-хімічними параметрами для існування людства.
Сталі ресурси. Поняття містить не лише запобігання вичерпанню енергоресурсів, корисних копалин, виробничій сировини. Мається на увазі зважене господарювання щодо фінансових і матеріальних ресурсів країн, громад, окремих людей, незадіяних ресурсів виробництва, матеріалів та інструментів, інтелектуальних ресурсів, потенціалу громадських і приватних ініціатив. Вихідна теза така - чим більше всіляких ресурсів є в активі певного структурного утворення (людини, громади, організації, регіону), тим більше потенційні можливості спрямування цих ресурсів на заходи стосовно здоров’я.
2. Важливість використання потенціалу позашкільних навчальних закладів в процесі формування навичок здорового способу життя вихованців.
Стан здоров’я населення – інтегральний індикатор соціального благополуччя країни, відображення рівня і характеру її соціально-економічного розвитку і, в свою чергу, – могутній фактор формування демографічного, економічного і культурного потенціалів суспільства в контексті його стійкого розвитку. У перехідний період українського суспільства молоде покоління знаходиться в складній соціально-психологічній ситуації. В значній мірі зруйновані попередні, застарілі стереотипи поведінки, нормативні і ціннісні орієнтації. Молоді люди втрачають відчуття змісту того, що відбувається і не мають відповідних життєвих навиків, які б дозволили зберегти свою індивідуальність і сформувати здоровий і ефективний життєвий стиль. В сучасних умовах розвитку освіти великого значення набуває процес формування в учнів ціннісного ставлення до власного здоров’я та здорового способу життя. За ряду несприятливих соціокультурних умов дитяче та підліткове середовище спрямоване на прилучення до нікотину, алкоголю, різноманітних наркотиків, що різко погіршує стан фізичного і психічного здоров’я підлітків.
Просвітницька робота серед молоді щодо здорового способу життя поки що не дуже ефективна. Більшість учнів, особливо старшокласників, не мають достатніх знань з таких гострих проблем, як запобігання наркоманії, алкоголізму, СНІДу тощо. Важливою складовою ефективної системи освіти є забезпечення здоров’я дітей та їх здатності навчатися. Гуманізація освіти, орієнтація на особистість дитини потребує турботи про її здоров’я. При цьому посилюються вимоги до стану здоров’я дітей в умовах інтенсифікації освітніх програм, диференціації навчання, введення нових педагогічних технологій. А Актуальність проблеми індивідуального і суспільного здоров’я молоді набула державного значення, бо саме молодь, як перспективна частина суспільства, розбудовуватиме майбутнє. Проблема впровадження здорового способу життя в молодіжне середовище переходить до категорії таких, що визначають рівень національної безпеки держави. На сьогоднішній день відчувається відсутність цілісної теорії формування здорового способу життя, системності і взаємозв’язку зусиль державних і громадських структур та організацій, в тому числі школи та позашкільного навчального закладу. Разом з тим, в педагогічній науці залишається недостатньо розроблена проблема процесу формування здорового способу життя учнів в умовах позашкільного навчального закладу. Реформування освіти сприяло зростанню попиту підлітків та їх батьків на додаткові освітні послуги, які можуть бути задоволені завдяки використанню соціально–педагогічних можливостей позашкільної освіти та виховання. Проте, потенціал позашкільних навчальних закладів в зазначеній сфері діяльності, як правило, використовується не в повній мірі. Потребують оновлення зміст, форми, методи роботи, методичне забезпечення і вироблення критеріїв оцінювання процесу формування навиків здорового способу життя в умовах позашкільного навчального закладу, підвищення кваліфікації педагогів – позашкільників. Із педагогічної практики відомо, що ефективність навчання учнів суттєво знижується, коли використовуються пасивні методи дидактичного впливу, відсутній процес взаємодії між учнем і педагогом, та учнем і учнем. Для розкриття творчих можливостей учнів, задоволення їх особистих та суспільних інтересів педагогам необхідно оволодіти методиками, які стимулюють конструктивно-критичне мислення, розвивають комунікативні вміння і навички. Цим вимогам відповідають інтерактивні методи навчання. Інтерактивні методи передбачають спільне навчання (навчання в співпраці): і ті, кого навчають, і педагог є суб’єктами навчання. При цьому педагог виступає лише у ролі більш досвідченого організатора навчального процесу. Всі учасники процесу при цьому взаємодіють один з одним, обмінюються інформацією, моделюють ситуації, спільно вирішують проблеми. Інтерактивне навчання – це така організація навчального процесу, під час якого практично всі учні виявляються залученими в процес пізнання, мають можливість розуміти та рефлектувати з приводу того, що вони знають та думають. Самостійна діяльність учнів у процесі пізнання, засвоєння навчального матеріалу передбачає, що кожен вносить в нього свій індивідуальний внесок, йде активний обмін знаннями, ідеями, способами діяльності. При цьому відбувається це в атмосфері доброзичливості та взаємної підтримки, що не тільки дозволяє одержати нові знання, але і розвиває саму пізнавальну діяльність, переводить її на більш високий рівень кооперації та співпраці. Інтерактивна діяльність передбачає організацію і розвиток діалогового спілкування, яке веде до взаєморозуміння, спільного вирішення загальних, вагомих для кожного завдань. Інтерактивне навчання виключає домінування як одного з провідних інформуючих, так і однієї думки над іншою. У ході діалогового навчання учні вчаться критично думати, вирішувати складні проблеми на основі аналізу ситуації та інформації, приймати продумані рішення, брати участь у дискусіях, спілкуватися з іншими людьми. Для цього на заняттях організовується індивідуальна, парна та групова робота, дослідження проектів, творчі роботи, рольові ігри.
Інтерактивні методи є найбільш ефективними для використання під час проведення занять з проблем, що стосуються формування навиків здорового способу життя. Так як сьогодні є недостатнім просто донести до відома учнів певну інформацію, їм потрібно допомогти сформувати свою чітку життєву позицію по відношенню до власного здоров’я.
Для успішної практичної реалізації програм з формування навиків здорового способу життя та профілактики соціально – значущих захворювань дітей в умовах позашкільних навчальних закладів мають дотримуватись наступні основні вимоги:
1. Проводити заняття з формування навиків здорового способу життя повинні педагоги, психологи, керівники гуртків, соціальні педагоги, які пройшли спеціальну підготовку і мають досвід використання інтерактивних методів навчання при роботі з підлітками.
2. В позашкільному навчальному закладі повинен бути високий престиж здорового способу життя.
3. Керівництво, адміністрація навчального закладу, педагогічний колектив мають розуміти всю значимість вирішення питань формування, збереження і покращення здоров’я вихованців в процесі отримання ними знань для того, щоб з їхнього боку мав місце фактор соціального заохочення діяльності, що відноситься до здорового способу життя.
4. У вихованців у процесі навчання і виховання повинна формуватись власна установка, потреба і значима мотивація на дотримання норм і правил ведення здорового способу життя.
3. Напрями роботи педагога по формуванню здорового способу життя у дітей та підлітків.
Робота по формуванню ЗСЖ в загальноосвітньому закладі повинна вестися у відповідності до принципів здоров'язберігаючих педагогіки:
• Принцип ненанесення шкоди.
• Принцип пріоритету дійсної турботи про здоров'я учнів і педагогів.
• Принцип триєдиного уявлення про здоров'я.
• Принцип суб'єкт - суб'єктивного взаємодії педагога з учнями.
• Принцип формування відповідальності учнів за своє здоров'я.
• Принцип контролю за результатами.
У роботі педагога повинні враховуватися шкільні фактори, що негативно впливають на здоров'я учнів:
• Недотримання гігієнічних вимог в організації освітнього процесу.
• Перевантажені навчальні програми, недосконалість навчальних програм та загальноосвітніх технологій, а також інтенсифікація навчального процесу.
• Недолік рухової активності.
• Недостатня компетентність педагогів у питаннях здоров'я і здорового способу життя.
• Неправильне (нераціональне) харчування учнів.
• Низький рівень культури здоров'я учнів, їх неграмотність в питаннях здоров'я.
• Неблагополучний стан здоров'я педагогів.
Програми по формуванню ЗСЖ для освітніх установ ставлять перед педагогами наступні завдання:
• Навчити дітей визначати свій стан і відчуття.
• Сформувати у школярів активну життєву позицію.
• Сформувати в учнів уявлення про своє тіло і організмі.
• Вчити дітей зміцнювати і зберігати своє здоров'я.
• Прищепити школярам усвідомлення необхідності рухів у фізичному розвитку людини.
• Навчати правилам безпеки при виконанні фізичних вправ і різних видів діяльності.
• Прищепити дітям вміння надавати елементарну допомогу при травмах.
• Формувати в учнів уявлення про те, що корисно і що шкідливо для організму.
Робота по формуванню здорового способу життя повинна проводитися відповідно до вікових та індивідуальних особливостей учасників освітнього процесу. Для цього необхідне забезпечення умов фізичного, психічного, соціального і духовного комфорту, що сприяють збереженню і зміцненню здоров'я суб'єктів освітнього процесу, їх продуктивної навчально-пізнавальної та практичної діяльності, заснованої на науковій організації праці і культури здорового способу життя особистості.
Формування здорового способу життя школярів включає в себе чотири складових:
• Створення інформаційно-пропагандистської системи підвищення рівня знань про негативний вплив факторів ризику на здоров'я, можливості його зниження. Тільки через поточну, повсякденну інформацію людина отримує необхідні знання, які в тій чи іншій мірі впливають на поведінку, а, отже, і на спосіб життя людини.
• Другий важливий напрямок формування здорового способу життя - так зване «навчання здоров'ю». Це комплексна просвітницька, навчальна і виховна діяльність, спрямована на підвищення інформованості з питань здоров'я та його охорони, на формування навичок зміцнення здоров'я, створення мотивації для ведення здорового способу життя, як окремих людей, так і суспільства в цілому. Не можна в цьому зв'язку не підкреслити головне питання: ніяка інформація, якщо вона не підкріплена особистою зацікавленістю, нічого для людини не означає. Здоров'я учнів безпосередньо залежить від ставлення дітей до його збереження та зміцнення. У той же час процес виховання у дітей турботи про власне здоров'я, формування у них відповідних умінь і навичок в переважній більшості в даний час занадто заформалізована.
• Заходи щодо зниження поширеності куріння і споживання тютюнових виробів, зниження споживання алкоголю, профілактика наркоманії. Від ступеня зацікавленості людей у власному здоров'ї безпосередньо залежить успіх даного напрямку в роботі по формуванню здорового способу життя. З метою підвищення ефективності профілактичної роботи доцільно більш активно залучати до участі в її проведенні працівників освіти, науки, культури, відомих політиків, шоуменів і інших осіб, які користуються авторитетом серед певних груп населення.
• Спонукання населення до фізично активного способу життя, занять фізичною культурою, туризмом і спортом, підвищення доступності цих видів оздоровлення. Тут важливо враховувати не тільки заняття фізкультурою в школі, спортивні гуртки та спортивні секції, необхідно пропагувати ранкову гімнастику, піші прогулянки і походи, і інші форми, доступні для масового використання. Стадіони, дворові спортивні майданчики, інші найпростіші спортивні споруди можуть з успіхом стати місцями навчання населення, особливо дітей та молоді, навичкам фізичної культури. Особливу роль в цьому плані повинні грати літні оздоровчі установи, які в даний час використовуються більше як засіб забезпечення зайнятості дітей, ніж як засіб формування здорового способу життя.
Важливу роль у формуванні здорового способу життя дітей відіграє сім'я. Всі батьки хочуть бачити своїх дітей здоровими, веселими, добре фізично розвиненими. Тому одночасно з турботою про чистоту тіла і з задоволенням потреб в їжі, необхідно в родині створити умови для реалізації у дітей потреби в активних рухах, які підвищують стійкість до захворювань, мобілізують захисні сили організму.
Здоров'я дитини багато в чому визначається ставленням батьків до його фізичного виховання. При цьому батьки розглядають фізичний розвиток як мета виховання частіше, ніж матері, і фізичного виховання хлопчиків обоє батьків надають більшого значення, ніж вихованню дівчаток.
Помічено, що діти засвоюють спосіб життя батьків, їх звички, їх ставлення до життя, в тому числі до фізичної культури. Позитивний приклад батьків істотно впливає на формування у дітей прагнення займатися фізичною культурою у вільний час всією сім'єю. Форми можуть бути різними - туристичні походи пішки або на лижах, ігри, участь в колективних змаганнях. Якщо дорослі регулярно займаються фізичною культурою і спортом, дотримуються режиму, правил гігієни і загартовування, то діти, дивлячись на них, систематично будуть робити ранкову зарядку, займатися фізичними вправами та спортивними іграми.
Необхідно активно використовувати цілющі природні фактори навколишнього середовища: чисту воду, ультрафіолетові промені сонячного кольору, чисте повітря, фітоцідние властивості рослин.
У дітей важливо формувати інтерес до оздоровлення власного організму. Чим раніше дитина отримає уявлення про будову тіла людини, дізнається про важливість загартовування, руху, правильного харчування, сну, тим раніше він буде долучений до здорового способу життя. Якщо ж дитину насильно примушують займатися фізкультурою і дотримуватися правил гігієни, то дитина швидко втрачає інтерес до цього.
Саме батьки формують у дітей потребу в систематичних заняттях фізичною культурою і в здоровому способі життя. Допомогти батькам в цьому - завдання педагога.
Створюючи сприятливі умови для формування здорового способу життя у вихованців, необхідно враховувати психолого-педагогічні технології формування здорового способу життя.
4. Формування здорового способу життя в Енергодарському центрі туризму, краєзнавства та спорту.
З метою реалізації державної сімейної політики та заходів щодо попередження негативних проявів у молодіжному середовищі; запобігання виникнення тютюнової залежності у дітей і молоді, здійснення профілактики вживання вихованцями наркотичних речовин, тютюнопаління, запобігання наркоманії та зміцнення здоров’я шляхом пропагування здорового способу життя:
1. Забезпечено систематичну профілактичну роботу в закладі з питань формування здорового способу життя, профілактики шкідливих звичок, тютюнопаління, запобігання вживання алкоголю, наркотичних речовин дітьми та учнівською молоддю.
2. Затверджено план заходів на 2015-2016 навчальний рік щодо попередження негативних явищ у дитячому середовищі.
3. Запроваджено батьківські лекторії з проблем виховання дітей.
4. Ведеться облік неповнолітніх, схильних до протиправної поведінки, споживання наркотиків, токсичних речовин, слабоалкогольних та алкогольних напоїв; проводити з ними корекційно-відновлювальну роботу.
5. Залучені органи учнівського самоврядування до роботи з профілактики наркоманії та роботи з протидії рецидивній та підлітковій злочинності.
5. Заходи, щодо формування здорового способу життя на гуртках під керівництвом викладача Самойлової Вікторії Валеріївни.
На 2015-2016 навчальний рік керівник Самойлова Вікторія Валеріївна, мала гуртки за такими напрямами: «Юні етнографи», «Туристсько-краєзнавчий», «Флористика та фітодизайн інтер’єру». За перший рік роботи у якості керівника гуртків проводилася популяризація здорового способу життя шляхом:
1. Проведення бесід та залучення до участі у спортивних, краєзнавчих, природоохоронних заходах дітей з усіх гуртків викладача.
Теми бесід: «Я-маленька частиночка природи», «Як організувати себе», «Ні-шкідливим звичкам», «Збережемо наше довкілля!».
Вихованці «Туристсько-краєзнавчого» гуртка приймали участь у екологічній акції «Зробимо Україну чистою».
2. Проведення експедицій.
Вихованці гуртка «Юні етнографи» тричі вирушали до експедицій. Перша була до міста Мелітополь, друга – на Кам’яну могилу, третя експедиція проводилася по рідному місту.
3. З метою розвитку рухової активності вихованців на заняттях систематично проводилася фізкультхвилинка.
4. Проводились позапланові конкурсно-розважальні програми.
«Туристсько-краєзнавчий» гурток на змаганні «Слідами рогейну»
5. «Юні етнографи» Розробили наглядний буклет-посібник «Правильний режим дня юного ЗОЖника».
Висновки
Ефективність вирішення завдань щодо формування у школярів ЗСЖ можна визначити по динаміці фізичного стану дитини, по зменшенню захворюваності, по формуванню його умінь вибудовувати відносини з однолітками, батьками та іншими людьми, по проявах співчуття, прагнення допомогти оточуючим, щодо зниження рівня тривожності і агресивності, по відношенню до власного здоров'я.
Список використаної літератури:
1. Апанасенко Г. Л. Здоровье: методология и методика количественной оценки / Г. Л. Апанасенко // Проблемы оценки функциональных возможностей человека и прогнозирования здоровья: Тезисы докл. Всесоюз, конф. –192 М.: Школа, 1985. – С. 21.
2. Макаревич Е. В. Современные проблемы здоровьесберегающей педагогики. Сб. Образование и воспитание /Е. В. Макаревич. – М.: МГОПУ им. М. Шолохова, 2000. – 123 с.
3. Освіта, фізична культура і спорт Закарпаття у цифрах і фактах. 2012-2013 н.р.: Інформаційно-аналітичний збірник. – Ужгород: Кп "Ужгородська міська друкарня", 2013. – 176 с.
4. Сивохоп Я. М. Формування навичок здорового способу життя учнівської молоді в умовах позашкільних навчальних закладів / Я. М. Сивохоп // Науковий вісник Ужгородського національного університету: Серія «Педагогіка. Соціальна робота». – №21. – 2011. – C. 178 – 180.
5. Сивохоп Я. М. Основні підходи щодо формування навичок здорового способу життя учнівської молоді / Я. М. Сивохоп// Науковий вісник Ужгородського національного університету: Серія «Педагогіка. Соціальна робота». – №18. – 2010 р. – C. 94 – 98.
6. Химинець В. В. Психолого-педагогічні аспекти інноваційних технологій: Навчально-методичний посібник / Химинець В. В., Сивохоп Я. М., Петрус В. В. – Ужгород: Інформаційно-видавничий центр ЗІППО, 2006. – 148 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар